Моя історія дружби з мультиваркою
 
До недавнього часу мої стосунки з кухнею були, м'яко кажучи, напруженими. Я могла спалити яєчню або зіпсувати найпростіші страви. Тому, коли на день народження мені подарували мультиварку, я подивилася на це скептично.
 
Спочатку я навіть підходити до неї остерігалася. Вона стояла на стільниці, чорна та блискуча, наче інопланетний корабель. Але голод не зважає на страхи, і настав момент істини.
 
На тут найпростішим рецептом виявилися "Ліниві голубці". Назва мене надихнула. Я завантажила в чашу фарш, капусту, рис і залила це томатним соком. Активувала кнопку "Гасіння" — і затамувала подих.
 
За годину квартирою поплив такий запах, що чоловік прийшов на кухню, здивовано питаючи: "Це ти сама приготувала?".
 
Коли я відкрила кришку, то очам своїм не повірила. Це була справжня страва! Пахуча, гаряча і дуже апетитна! Ми уплітали за обидві щоки.
 
Тепер ми з мультиваркою - єдине ціле. Вона пробачає мені всі помилки: страви виходять ідеально, без мого контролю і не стріляє олією. Я розібралася з усіма кнопочками — мову таймерів і режимів. І хоч друзі кепкують, що я не готую, а "натискаю кнопки", я знаю: справжня магія починається саме тоді, коли ти перестаєш боятися спробувати.